Хобі, яке стало роботою

Почнемо зі знайомства

Мене звати Андрій і я з Одеси. Мені 27.

‍

‍

Я пишу статті в блог на сайт компанії, виступаю з лекціями про дизайн презентацій для недизайнерів і разом з іншими з команди оформлюю розбори презентацій.

У цій сфері я не нова людина. Близько року займався презентаціями в Одесі, але замовлень було мало, тому задумався про те, як поєднати хобі та роботу.

Про Reprezent дізнався зовсім нещодавно — восени 2017 року. У вільний від роботи час я відкрив Facebook. Гортаючи стрічку новин, помітив публікацію, в якій мої майбутні колеги ділилися новинами компанії за минулий місяць. «Вау! А це ще хто?» — подумав тоді. І справді, жодного разу не чув про Reprezent, хоча пильно стежив за сферою. Коли я перейшов на сторінку компанії, побачив пост про пошук дизайнера презентацій. Я не особливо підходив на цю посаду, адже я не дизайнер. Думаєте, мене це зупинило? Анітрохи.

Я озирнувся, ще раз подивився на рутину, в якій живу понад чотири роки, і відправив своє портфоліо команді Reprezent. Відповідь прийшла підозріло швидко — через 15 хвилин. Мені написав наш COO Антон із пропозицією поговорити в скайпі.

За тиждень я вже був у Києві на другій співбесіді, а ще через три — вийшов працювати у свій перший робочий день у компанії.

Як пройшов переїзд з Одеси до Києва?

Швидко. Не будучи авантюристом у житті, я зробив найбожевільнішу для мене авантюру. Зазвичай мені потрібно багато часу, щоб зважитися на щось, але це був не той випадок. Я вирішив протягом однієї хвилини, після співбесіди в Києві. Повернувся в Одесу, написав заяву про звільнення, прийшов додому й сказав батькам: «Я в Київ!». На що вони запитали: «Зараз?». Я готовий був хоч «зараз». Але відпрацювати два тижні все-таки довелося.

‍

Чи не сумуєш за рідним містом?

За містом — ні. Я не прив'язуюся до місць, більше до людей. І за ними я сумую. В Одесі залишилася мама, залишилися друзі. Але в 26 років нерозумно через це відмовлятися від перспектив. Тим паче, 8 годин — і я вдома.Сьогодні це не проблема.

‍

Як тебе прийняв Київ?

Це був важкий період. Не встиг я вийти на роботу, як захворів на вітрянку. Так, у 26 років я захворів на вітрянку. Якщо серйозно, думав, що звільнять. Навряд чи компанії приємно, коли співробітник вибуває на два тижні, навіть не встигнувши попрацювати. Але мені пощастило з роботодавцем. Про це я ще розповім.

Після вітрянки вийшов на роботу, попрацював два дні й захворів на грип. «Тепер точно збираю валізи», — подумав тоді. Але мені й це зійшло з рук☺. Приголомшлива вдача. У банківській сфері такого немає. Там після вітрянки тебе вже ніхто не буде чекати, а тут чекали. І для мене це був найсильніший стимул — я розумів, що я тут комусь потрібен.Потім було кілька переїздів з однієї квартири на іншу, знайомства з ріелторами, веселими квартирантами та інше. Зараз вже знайшов стабільне житло. Але це не точно☺

‍

Як тебе прийняв колектив?

Тепло, щиро, душевно. Тут не буває інакше.Я досить скромна людина, тому знайомство триває й досі, це питання не одного дня. Але мені з ними дуже комфортно і, сподіваюся, їм зі мною теж.

‍

‍

Що можеш сказати про своїх керівників?

Я б написав про це окрему статтю, але мені не дозволили ☺

Сказати, що я здивований — це не сказати нічого.

Я вражений. Вражений ставленням керівництва до кожної людини в компанії. Вони завжди підтримують (вони — це Саша, Андрій і Антон), завжди допомагають, завжди цікавляться. А головне — завжди дбають. І ця турбота проявляється в усьому — від простих запитань «Як твоє самопочуття?» до непростих, іноді витратних вчинків. Вони роблять усе, щоб кожній людині в компанії було комфортно. І на цьому побудований увесь бізнес. Саме тому він успішний.

Тут не відчуваються відносини «начальник–підлеглий». Тут ми всі — команда, друзі, колеги. Ми разом будуємо одну велику справу — формуємо імідж і репутацію компанії, покращуючи самих себе. І в цьому нам допомагає наше керівництво.

‍

‍

Що вважаєш найціннішим для себе в цій роботі?

‍

Знання. Для мене це найголовніше. І тут я отримую їх щодня, тому що працюю з професіоналами сфери презентацій. Для мене вкрай важливо спілкуватися зі своїми колегами на одній мові. Важливо «обростати» друзями і знайомими, але знання — на першому місці.

‍

Що у твоїй роботі дається тобі найважче?

Верстати статті у WordPress. Одного разу я забув врахувати бічні відступи, а стаття була вже на фінальних правках. А WordPress — це не Word, де ти просто перетягуєш повзунок, і текст підлаштовується під нього. Тут же довелося додати порожній блок із правильними відступами, а потім переносити всі 400 елементів зі старого блоку в новий. Один за одним! Прекрасне заняття. Це було для мене уроком. А крім рутинних завдань із верстки, решта дається достатньо легко.

Мені подобається займатися презентаціями, писати про презентації, виступати з презентаціями. Це моє хобі вже давно, а віднедавна — ще й робота. Це круто, коли такий симбіоз можливий. Відразу зникають думки «Правки твоїм правкам, завтра знову на цю роботу...» А майже так я думав останні чотири роки, до переїзду в Київ.

‍

Бачиш себе в цій сфері й далі?

На сьогодні це найкраще, що я вмію. Ну, ще спортивні справи, але це вже інше. Я хочу займатися презентаціями й надалі. Де, як, із ким і скільки — загадувати не буду. Узагалі не люблю загадувати. Мені здається, що більше говориш про свої плани, то ймовірніше, що вони проваляться. Багато разів у цьому переконувався. Тому про переїзд у Київ багато моїх знайомих навіть не здогадуються. Дзвонять і питають, як і раніше, коли я прийду на тренування. Я старанно уникаю відповіді.

‍

Як проводиш своє дозвілля?

Присвячую його своїм хобі. Іноді серед них і робота. Як уже казав, мені це подобається.

Крім роботи, маю ще кілька:

1. Останні років сім захоплююся тренуваннями на турніку. На вихідних приділяю цьому близько години в день, а в будні — ходжу з Антоном у сусідній двір. Навіть узимку ходимо, для нас це не проблема. Не знаю, де б я був, якби не турніки. Вони змінили моє життя.

2. Я непогано граю в теніс. Дуже непогано☺ Граю не часто, тому що мені потрібен серйозний супротивник. Якщо серед читачів цього інтерв'ю такі є — пишіть, я буду дуже радий.

3. Віднедавна почав захоплюватися вином. У нас із колегами була дуже бурхлива передноворічна програма, частиною якої була дегустація вин від кращого кавіста України. Ця дегустація перевернула моє ставлення до вина з ніг на голову. Тепер у вільний час читаю, дивлюся, слухаю про вино. Складно дається, якщо чесно. Але мені подобається.

4. Шукаю нові хобі. Люблю настільні ігри, зараз це популярне заняття. Я в ньому новачок, але азарту в мене вистачає ☺
‍

‍

‍

І наостанок. Уяви, що ви з колегами сховали капсулу часу, яку відкриють спеціалісти з презентацій через 100 років. Яке повідомлення ти для них залишиш?

Не пишіть на слайдах «Дякуємо за увагу!». Краще прочитайте мою статтю.